Діти з особливими потребами

Мета: забезпечення рівного доступу до якісної освіти, соціалізації дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку.

Основні завдання:

- створення належних умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку та забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, підготовки їх до самостійного життя;

- координація та узагальнення роботи вчителів, які здійснюють індивідуальне навчання;

- просвітницька робота щодо роз‘яснення особливостей навчання та виховання дітей з особливими потребами серед педагогічної та батьківської громади.

Шляхи реалізації:

- організація навчання дітей з особливими освітніми потребами з урахуванням їх психофізичного розвитку;

- проведення проблемних семінарів для вчителів, які здійснюють індивідуальне навчання, забезпечення програмами, підручниками;

- забезпечення комплексного соціально-медико-психологічного супроводу дітей з вадами розвитку;

- надання консультативно-методичної допомоги батькам, вчителям, вихователям з питань навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами.

Очікувані результати:

- максимальне становлення соціально-адаптаційних можливостей дітей з особливими потребами, їх підготовки до життєвої адаптації, подальшої трудової діяльності в суспільстві, самообслуговування, спілкування, адекватної соціальної поведінки.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНОЮ ФОРМОЮ

1. Батьки (особи, які їх замінюють) пишуть заяву директору загальноосвітнього навчального закладу з проханням організувати навчання за індивідуальною формою з їх дитиною, яка за станом здоров’я не може відвідувати навчальний заклад (вказуються терміни). До заяви додаються довідка ЛКК та висновок психолого-медико-педагогічної консультації (за умови його наявності) (Додатки 1,2).

2. Адміністрація загальноосвітнього навчального закладу на підставі заяви батьків (осіб, які їх замінюють), довідки ЛКК,рішення педагогічної ради(додаток13), висновків психолого-медико-педагогічної консультації (за умови їх наявності) згідно з вимогами п.п. 1.6., 4.2. Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах звертається з проханням до відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації погодити організацію навчання за індивідуальною формою для учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад у 20__-20__ навчальному році (або вказується конкретний термін) та затвердити кількість годин для індивідуального навчання цих учнів відповідно до кількості предметів інваріантної складової робочого навчального плану (Додаток 3).

3. Начальник відділу освіти Волноваської райдержадміністрації на клопотанні закладу накладає резолюцію «Погоджено» (за умови відповідного оформлення документів навчальним закладом) та на підставі поданих матеріалів видає наказ (Додаток 4).

4. Директор навчального закладу видає наказ «Про організацію навчання учнів за індивідуальною формою у 20__-20__ навчальному році» (Додаток 5). На учнів, стосовно яких подані документи після початку навчального року, наказ видається окремо, із зазначенням конкретних термінів.

5. Директор навчального закладу видає наказ «Про затвердження персонального складу та розподіл навчального навантаження педагогічних працівників, які будуть здійснювати навчання учнів за індивідуальною формою у 20__-20__ навчальному році» .

6. Навчання здійснюється за індивідуальним навчальним планом, затвердженим директором навчального закладу. Індивідуальні навчальні плани складаються на основі робочих навчальних планів, складаються на основі робочих навчальних планів, які затверджені в установленому порядку і складені на підставі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України відповідно до кількості предметів інваріантної складової робочого навчального плану конкретного класу.( додаток №11) Для учнів, що потребують комерції розумового або фізичного розвитку, складаються навчальні на підставі Типових планів (додаток 6). Якщо учень звільнений за станом здоров’я від вивчення окремих предметів (за відповідною довідкою і наказом по закладу освіти), то в індивідуальному навчальному плані поруч з назвою даного предмета здійснюється запис: «Звільнений. Наказ від___ №_______». Також робиться примітка про те, що години, які виділені на вивчення цих предметів перерозподілені між іншими предметами індивідуального навчального плану.

7. Учителі, які здійснюють індивідуальне навчання, на підставі існуючих програм і з урахуванням годин індивідуального навчального плану, розробляють індивідуальні програми, складають календарні плани і подають на погодження заступнику директора з навчально-виховної роботи. Індивідуальні програми затверджуються директором навчального закладу. Вчитель, призначений для навчання учня, який має порушення в розвитку, складає розклад уроків та графік роботи, який погоджується із заступником директора школи із навчально-виховної роботи і затверджується директором. У розкладі вказувати предмет, час початку уроку, тривалість уроку, місце проведення. Потім розклад занять доводиться до відома учнів та їх батьків письмово («ознайомлений», підпис).

Індивідуальні плани вчитель складає відповідно до навчальної програми учня (Вказує програму та рік її видання). Для учнів, які навчаються за програмами допоміжної школи на кожному уроці вчителі планують проведення корекційних вправ. Складений план перевіряє і затверджує заступник директора з навчально-виховної роботи.

8. Розклад навчальних занять погоджується (письмово) з батьками учнів (особами, які їх замінюють) і затверджується директором навчального закладу.

9.Виконання індивідуального навчального плану та програм, досягнення учнів у навчанні фіксуються в окремих журналах, але з урахуванням загальних вимог щодо ведення класних журналів.(додаток №12) Дата проведення кожного уроку повинна бути записана в класному журналі. Якщо проводилися спарені уроки, то в журналі двічі ставиться дата проведення уроку. Навчальні досягнення учня вчитель фіксує у цьому журналі. Кількість контрольних, лабораторних робіт, аудіювання і т.і. повинна відповідати вимогам даного класу. Кожен учень, який навчається за індивідуальною формою, заноситься у списки учнів класу, до якого він прикріплений. Учитель дає відомості про свого учня класоводу, який записує одержані відомості у класному журналі. Оцінки у журнал виставляють тільки за семестр та річні, а також роблять запис рішення педагогічної ради про переведення до наступного класу. На сторінці обліку відвідування один раз записати: «Індивідуальна форма навчання, наказ № ______ від ______________».

У закладі оформляється особова справа на учня , де записуються дані про учня, річні оцінки. Після закінчення учнем 1, 4 та випускного класів в особовій справі пишеться коротка характеристика. Ведення особових справ контролюється заступником директора з навчально-виховної роботи.

У кінці кожного місяця вчитель, що здійснює індивідуальне навчання, повинен звітувати заступникові директора з навчально-виховної роботи про виконання програми з даним учнем. Лише після цього складається табель оплати праці. В кінці кожного семестру кожним вчителем складається звіт про роботу з учнем, що навчається за індивідуальною формою навчання(додаток 7).

10.Для учнів, які проживають у селах та селищах і їхня кількість у класі становить менше 5 осіб, мають право на індивідуальне навчання. Норматив тижневого навантаження одного учня становить для 1-4 класів-5 годин, 4-9 класів-8 годин, 10-11 класів-12 годин.

11.Якщо вчитель має навантаження з предмету 0,5 год, то:

1. Відповідно до індивідуального навчального плану складається розклад уроків, який в обов'язковому порядку погоджується з батьками. Розклад складається в залежності від індивідуальних можливостей дитини, з урахуванням норм, визначених ДСАНПіНом. Чітко встановлених вимог щодо чергування предметів у розкладі (обов'язково 22 хвилини на тиждень або 45 хвилин 1 раз на два тижні) немає.

12.. Чи можна окремий предмет вивчати за традиційною формою навчання, якщо учень(учениця) навчаються індивідуально (за довідкою ЛКК).

Відповідно до Законів України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту" існують різні форми здобуття повної загальної середньої освіти, серед яких визначено й індивідуальну, групову (заняття в класі). Суміщення форм законодавством не передбачено. Отже, здобуття загальної середньої освіти у певний період часу одночасно за декількома формами неможливо.

13. Як вчиняти у випадку хвороби вчителя або учня.

Організація і проведення індивідуального навчання регламентується Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, де обов'язковою умовою визначено виконання вимог Державних стандартів, отже, відповідно, навчальних програм. Організація занять з учнем регламентується розкладом, який затверджується директором і погоджується з батьками. У випадку хвороби учня або вчителя, так само як і при навчанні в класі, можливі наступні кроки:

- внесення змін у розклад;

- організація заміни;

- ущільнення навчального матеріалу, застосування методів навчання, що передбачають самостійне вивчення окремих тем тощо.

14. Якою мати бути кількість контрольних , лабораторних, практичних робіт тощо

Відповідно до п. 2.8 Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах навчання здійснюється за індивідуальними навчальними планами. Індивідуальні навчальні плани складаються на основі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України. Освітній рівень учнів, які навчалися за індивідуальною формою, має відповідати вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти. Іншими словами - освітній рівень учнів, які здобували освіту за індивідуальною формою не повинен відрізнятися від освітнього рівня учня, який навчається в класі. Дитина повинна опанувати всі теми, передбачені програмою. Норми розрахунку кількості годин на кожний предмет, кількості контрольних, лабораторних, практичних робіт у нормативних документах відсутні. Це планується вчителем і відображається в календарно-тематичному плануванні, залежить від кількості годин, відведених на 1 тему, її складності, умінь і навичок, що формуються під час її вивчення.

Організація індивідуального навчання для учнів,

які за станом здоров'я не можуть відвідувати навчальний заклад.

Поширюється на категорії «Переліку захворювань, з приводу яких діти потребують індивідуального навчання»

* соматичні;

* хірургічні;

* шкіряні;

* психоневрологічні.

Організація навчання

1) Подача в школу: заяви батьків або осіб, які їх заміняють; довідки, завіреної печатками ЛКК та лікувальної установи.

2) Розгляд поданих документів на засіданні педагогічної ради школи.

3) Розробка навчального плану на основі Типового для загальноосвітніх навчальних закладів, погодження його на спільному засіданні ради та педагогічної ради закладу, затвердження відділом освіти. вчителів, які здійснюватимуть навчання, та розподіл тижневих годин між ними, затвердження тижневого навантаження відділом освіти.

4) Подання документів для організації індивідуальної форми навчання в управління освіти.

5) Видача наказу «Про організацію індивідуального навчання».

6) Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу,

З метою соціальної адаптації та інтеграції, при організації індивідуальної форми навчання, особливо коли організовано на весь навчальний рік, бажано створити можливість відвідувати позашкільні заходи та окремі види уроків разом із здоровими однолітками, якщо дозволяє дитині її стан здоров’я та прийняти рішення про створення цих умов.

Організація індивідуального навчання для учнів,

яким необхідно пройти лікування у лікувальному закладі більше одного місяця.

Індивідуальне навчання учнів, яким необхідно пройти лікування в певному оздоровчому закладі більше одного місяця, організовується на базі найближчого до місця лікування навчального закладу, який визначається місцевим органом управління освітою. Навчання розпочинається не раніше ніж через 3—5 днів після того, як хворий поступає до лікувального закладу. При наявності у групі 5 і більше осіб навчання здійснюється за груповою формою (по мірі потреби протягом навчального року)

Послідовність дій на початку організації навчання:

1) Подача в школу: заяви батьків або осіб, які їх заміняють; довідки, завіреної печатками ЛКК та лікувальної установи.

2) Подача школою до управління освіти відношення про організацію

індивідуального навчання з підтверджуючою довідкою ЛКК лікувальної установи.

3) Визначення управлінням освіти найближчого за розташуванням

до лікувальної установи навчального закладу, який здійснюватиме

індивідуальне навчання (за наказом по управлінню).

4) Розробка тимчасового робочого навчального плану та затвердження його відділом освіти.

5) Визначення директором школи вчителів, які здійснюватимуть індивідуальне навчання.

6) Видача по школі наказу «Про організацію індивідуального навчання...».

7) Розробка розкладу занять, погодження його з адміністрацією лікувальної установи, учнем та батьками.

Контингент таких учнів ураховується в статистичних звітах тих шкіл, де вони навчаються постійно, та не відраховуються зі складу учнів навчального закладу, до якого вони зараховані. Результати виконання індивідуального навчального плану та програм, досягнення учнів у навчанні фіксуються у довідці, що підписана директором навчального закладу, який організовує індивідуальне навчання.

ДОВІДКА

Видана ___________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

про те, що він (вона) під час лікування

________________________________________________

(повна назва лікувального закладу)

з _________ по _________ навчався (лася)

за індивідуальною формою на базі___________________

___________________________________________________

(повна назва загальноосвітнього навчального закладу,

який організовував індивідуальне навчання)

і мав (мала) такі навчальні досягнення:

предмети: бали:

______________ ______________

______________ ______________

______________ ______________

______________ ______________

______________ ______________

______________ ______________

М.П.

Директор (Підпис) (Прізвище, ініціали)

Організація індивідуального навчання для учнів,

які мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу

Положення також передбачає і прискорений спосіб опанування предметів для здібних дітей (екстернат не для обдарованих) через організацію індивідуальної форми навчання. Окремі батьки вважають, що їхнім дітям під силу переходити з одного класу, перескакуючи наступний, до іншого. Це дійсно є можливим, але існує чітка процедура: на початку навчального року батьки або особи, які їх замінюють, мають звернутися до дирекції навчального закладу із відповідною заявою, на основі якої приймається спільне рішення ради та педагогічної ради навчального закладу й розробляється індивідуальний план навчання дитини, який затверджується директором школи. Наприклад учень 6 класу бажає оволодіти знаннями та навичками за 6 – 7 клас за один рік, щоб у наступному році навчатися у 8 класі. Півроку учень опановує програму 6 класу, півроку 7 – го класу. Через рік перевіряється рівень навчальних досягнень, і тоді учня переводять до 8-го класу. Цим можуть скористатися обдаровані діти. Чи багато таких учнів, які завдяки своїм талантам могли б перестрибнути із класу в клас?

Ні в якому разі не можна практикувати переведення учня у будь-якому місяці, на зразок «усе вивчили і наступного року підемо до 8-го класу» або «ми були (навчалися) рік за кордоном, а тепер хочемо продовжувати навчання зі своїми однолітками». Такі випадки порушення норм діючої Інструкції про переведення та випуск учнів іноді трапляються.

Індивідуальна форма навчання інколи може знадобитися окремим дітям, у першу чергу, обдарованим, які пішли до школи восьмирічками або семирічками, з метою прискорити процес.

Послідовність дій на початку організації навчання

1) . Подача заяви на початку навчального року батьками (особами, які їх заміняють).

2) Розгляд заяви на спільному засіданні ради і педагогічної ради школи.

3) Подання документів в управління освіти ( заяви батьків, рішення педради, подання про організацію індивідуального прискореного навчання на ім’я начальника управління освіти)

4) Видача наказу управління освіти про організацію індивідуального навчання прискорено.

5) Розробка індивідуального навчального плану , який рецензується методистом міського методичного кабінету та затверджується органом управління освіти

6) Видача наказу по школі «Про організацію індивідуального навчання...»

7) Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу,

З метою створення оптимальних умов прискореного навчання рішенням педагогічної ради надати учню можливість отримання одного дня на тиждень для опановування навчального матеріалу самостійно.

Організація індивідуального навчання для учнів,

які не встигають протягом двох років навчання у школі І ступеня;

1) Якщо учень за підсумками навчання у 3-му класі за скоригованою програмою(розробляється після 2-го класу, погоджується МО, затверджується керівником) не підвищив рівня навчальних досягнень з рідної мови, читання та математики, то приймається рішення про направлення його на обстеження психолого-медико-педагогічної консультації, яке погоджується з батьками.

2) Подача в школу: заяви батьків або осіб, які їх замінюють, витягу з протоколу психолого-медико-педагогічною консультації.

3) Розгляд поданих документів на засіданні педагогічної ради школи.

4) Подання документів до управління освіти ( заява батьків, витяг з протоколу психолого-медико-педагогічної консультації та педагогічної ради школи про отримання дозволу про організацію індивідуальної форми навчання подання про організацію індивідуального навчання на ім’я начальника управління освіти.

5) Розробка навчального плану на основі відповідного Типового навчального плану, погодження його на спільному засіданні ради та педагогічної ради закладу, затвердження відділом освіти.

6) Визначення вчителів, які здійснювати­муть навчання та розподіл тижневих го­дин між ними, затвердження тижневого навантаження відділом освіти.

7) Видача наказу відділу освіти.

8) Видача наказу по школі «Про організацію індивідуального навчання...»

9) Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу.

З метою недопущення сегрегації таких учнів, бажано створити можливість відвідувати позашкільні заходи та окремі види уроків у школі, якщо дозволяє дитині її психічний та соматичний стан здоров’я та прийняти рішення педагогічною радою школи про створення цих умов.

Організація індивідуального навчання для учнів,

які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного) розвитку у разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату)».

Таку форму навчання отримують діти з порушеннями психофізичного розвитку в разі, якщо за медичними показниками їм протипоказано знаходитись у колективі, наприклад, наявність епілептичних нападів, психопатичних розладів, виражених соматичних захворювань тощо. До учнів, які за станом здоров'я не можуть відвідувати школу, вчитель приходить додому.

Послідовність дій навчального закладу для організації індивідуального навчання

1) Подача в школу: заяви батьків або осіб, які їх замінюють; довідки, завіреної печатками ЛКК та лікувальної установи; копії посвідчення про інвалідність тощо.

2) Розгляд поданих документів про можливість організації індивідуальної форми навчання по програмі загальноосвітньої школи на засіданні педагогічної ради школи.

3) Розробка навчального плану на основі відповідного Типового навчального плану, погодження його на спільному засіданні ради та педагогічної ради закладу, затвердження відділом освіти.

4) Визначення вчителів, які здійснювати­муть навчання та розподіл тижневих го­дин між ними, затвердження тижневого навантаження відділом освіти.

5) Подання документів до управління освіти ( заява батьків, подання про організацію індивідуального навчання на ім’я начальника управління освіти.

6) Видача наказу відділу освіти.

7) Видача наказу по школі «Про організацію індивідуального навчання...»

8) Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу

Мають місце випадки, коли діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового: розвитку, із встановленими відповідними медичними діагнозами мають інтелектуальне недорозвинення та навчаються за загальноосвітніми програмами. Таке навчання — це насильство над особистістю. Практика навчально-виховної роботи з дітьми з особливим: потребами, особливо з порушеннями психофізичного розвитку, переконливо підтверджує, що використання освітньої системи, за якої дається ідентична з масовою школою освіта, не відповідає їхнім реальним можливостям , і тому вони не можуть опанувати програму загальноосвітньої школи навіть на початковому рівні.В такому випадку слід рекомендувати батькам звернутися в психолого-медико-педагогічну консультацію для вирішення питання про вибір програми навчання та корекційна-розвивального впливу.

Індивідуальне навчання може бути призначено і дітям, батьки,яких відмовляються від їхнього направлення у спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат).

Послідовність дій навчального закладу для організації індивідуального навчання

1) Подача заяви батьків до управління освіти про можливість організації індивідуальної форми навчання за місцем проживання.

2) Подача в школу заяви батьків або осіб, які їх замінюють, витягу з протоколу психолого-медико-педагогічною консультації з рекомендацією навчання за програмою спеціальної школи.

3) Розгляд поданих документів про можливість організації індивідуальної форми навчання по програмі спеціальної школи на засіданні педагогічної ради школи.

4) Розробка навчального плану на основі відповідного Типового навчального плану, погодження його на спільному засіданні ради та педагогічної ради закладу, затвердження відділом освіти.

5) Визначення вчителів, які здійснюватимуть навчання та розподіл тижневих годин між ними, затвердження тижневого навантаження відділом освіти

6) Подання документів до відділу освіти ( заява батьків, подання про організацію індивідуального навчання на ім’я начальника відділу освіти.

7) Видача наказу відділу освіти.

8) Видача наказу по школі «Про організацію індивідуального навчання...»

9) Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу

Особливість організації індивідуального навчання дітей з особливими потребами

При організації навчання потрібно враховувати:

- що кожен вид порушення потребує розробки своїх навчальних планів, змісту, особливої компенсаторно-корекційної роботи, спеціальної методики.

- зміст та засоби корекції обумовлюються специфікою наявного порушення, а не формами організації навчання.

Здійснювати вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного) розвитку, через навчальні предмети та курси, через організацію корекційних занять, які проводять практичні психологи, соціальні педагоги, вчителі-логопеди, дефектологи , що працюють у даному закладі освіти або закріплені за ним.. Якщо в закладі немає відповідного фахівця, він запрошується з іншої установи.

Навчальні предмети та курси для учнів, які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного)розвитку

( корекційно- розвиткова частина) :

§ для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором:

„Соціально-побутове орієнтування”, „Розвиток

мовлення”,„Корекція вад розвитку”, „Орієнтування в

просторі”, „Ритміка”, „Лікувальна фізкультура”;

§ для глухих дітей:

Розвиток слухо-зоро-тактильного сприймання мовлення та

формування вимови”, “Ритміка”;

• для дітей зі зниженим слухом:

Розвиток слухового сприймання та формування вимови”,

“Ритміка”;

§ для розумово відсталих дітей:

„Розвиток мовлення”, „Ритміка”, „Лікувальна фізкультура”;

§ для дітей з тяжкими порушеннями мовлення:

„Логоритміка”, „Розвиток мовлення”, „Розвиток зв’язного

мовлення”, „Лікувальна фізкультура”;

§ для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату:

„Корекція вад розвитку”, “Лікувальна фізкультура”;

§ для дітей із затримкою психічного розвитку:

„Корекція розвитку”, „Розвиток мовлення”, „Ритміка”.

Згідно з «Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання має здійснюватись педагогічними працівниками з відповідною фаховою (дефектологічною) освітою. Адже для реалізації корекційного навчання вчитель має на високому фаховому рівні оволодіти спеціальною психологією, педагогікою та методикою у певній галузі дефектології.

Так, при організації індивідуального навчання дітей з особливими потребами слід користуватися

• типовими навчальними планами для спеціальних шкіл відповідного типу:

— 1-4-ті класи — планами, затвердженими наказом МОН України від 03.11.04 № 849 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09 № 852);

— 5-8 класи — за Типовими навчальними планами спеціальних шкіл цих типів, затвердженими наказом МОН України від 26.08.2008 р. № 778 (зі змінами внесеними наказом МОН від 11.09.2009р. № 852);

— 9-11 (12) класи — за Типовими навчальними планами спеціальних шкіл цих типів, затвердженими наказом МОН України від 02.11.2004 р. № 842, з урахуванням змін, затверджених наказом МОН України від 22.08.2005 р. № 489;

— листом МОН України від 05.03.10 № 1/9-143.
Готуючи робочі навчальні плани для категорії школярів, слід враховувати, що збільшення кількості годин для їх навчання спрямовувати не на збільшення часу для вивчення предметів інваріантної складової типових планів, в основному, а на індивідуальну чи фронтальну корекційно-розвивальну роботу, роботу за вибором учня тощо.

Особливості індивідуального навчання дітей різних категорій з психофізичними вадами

Для успішної організації індивідуального навчального про­цесу дітей з психофізичними вадами вчитель має добре володіти знаннями особливостей їх психофізичного розвитку, типових труднощів, що виникають при оволодінні навчальним матеріалом ' є обумовленими характером захворювання. Педагог має розуміти, на якому етапі й чому виникла та чи інша проблема у навчанні, як це відображається на засвоєнні навчальної програми.

До початку навчально-корекційної роботи вчитель має детально вивчити документацію про дитину; провести детальну бесіду з батьками про інтереси дитини, її схильності, потреби й улюблені заняття; з'ясувати її характерологічні особливості та особливості поведінки; вивчити стосунки у родині.

Для навчання дітей з психофізичними вадами повинні використовуватися методи корекційно-розвивального впливу, при цьому враховується рівень знань, темп роботи, динаміка втомлюваності, обсяг пам'яті, стійкість уваги, довільність психічних процесів дитини, рівень розвитку її мов­лення та опорно-рухової системи. Це передбачає, наприклад:

- відбір для кожного уроку певної невеликої за обсягом кількості навчального матеріалу;

- максимальну розгорнутість і поділ складних понять і дій;

- уповільненість навчання;

- повторюваність дій;

- наявність пропедевтичних періодів у навчанні;

- опору на чуттєвий досвід учнів;

- керівництво діями учнів;

- поступовий розвиток пізнавальних процесів;

- оптимізацію темпу роботи та динаміки втомлюваності;

- посилення здатності дитини до саморегуляції;

- розвиток самостійності дитини.

У процес навчання необхідно включати методи, які викликають інтерес до навчання, а самевикористання різних видів ігор, створення ігрових моментів, моделювання реальних ситуаційтощо. Ця особливість такого значення у навчанні дітей з нормальним розвитком не набуває, а у навчанні школярів з психофізичними вадами вона пов'язана із пасивністю дітей, зниженням їхнього інтересу до навчання і часто нерозумінням його необхідності, наявними труднощами й невдачами. Головним при наданні індивідуальної допомоги повинна бути активізація вольових зусиль учня, його самостійності, підтримання інтересу до виконання навчальної роботи. У будь-якому випадку, добираючи навчальний матеріал, не слід усувати труднощі, що виникають в учня, а створити для нього такі умови, щоб він міг їх долати самостійно

Індивідуалізація завдань. Залежно від індивідуальних особливостей учня та характеру труднощів, які викликає у нього навчальна діяльність, слід пропонувати завдання у різній формі. Так, наприклад:

Ø при не сформованості фонематичного сприймання (у молодших класах) замість диктанту можна дати списування тексту;

Ø при труднощах письма за зразком (у період оволодіння грамотою) запропонувати письмо за контуром чи опорними крапками у зошитах;

Ø при труднощах запам'ятовування словесної інструкції використати наочну: таблиця, умовні позначення тощо;

Ø при неможливості зрозуміти хід виконання задачі навести аналогічну, розв'язану раніше або запропонувати виконати її у практичному плані.

Ø Дітям зі сповільненим темпом роботи або швидкою втомлюваністю слід спочатку зменшувати обсяг завдань, чергувати навантаження з відпочинком, а згодом поступово прискорювати темп і збільшувати стійкість нервової системи до навантажень.

Ø В учнів, у яких точність роботи страждає через її прискорений темп, необхідно формувати навички самоконтролю, уміння помічати і виправляти власні помилки.

Ø Якщо дитина надто збудлива, швидка, слід спеціально організувати її працю, уповільнити, давати їй не все завдання одразу, а поетапно, перевіряти при цьому ре­зультат виконання кожного елемента.

ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ І КОРЕКЦІЙНА

СПРЯМОВАНІСТЬ ІНДИВІДУ­АЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Навчання осіб з особливими потребами здійснюється за індивідуальним планом, який складає вчитель з ураху­ванням психофізичних особливо­стей учнів.

Індивідуальні плани роботи вчитель складає відповідно до навчальної програми для даного класу.

Складений план перевіряє й затверджує заступник директора з навчальної роботи.

Класний жур­нал є документом для оплати праці осіб, які здійснюють індивідуаль­не навчання.

Наприкінці кож­ного місяця вчитель індивідуаль­ного навчання звітує перед заступ­ником директора з навчальної ро­боти про виконання програми з даним учнем. Після цього заступ­ник директора складає табель на оплату вчителю.

Наприкінці кожного навчаль­ного року індивідуальний план роботи, журнал вчитель здає в навчальну частину. Після пере­вірки заступником директора з навчальної роботи виконання програми журнал здають у шкіль­ний архів.

Кожного школяра індивідуаль­ного навчання заносять до списку учнів класу, за яким його закріп­лено. Учитель записує отримані відомості про учня в класному журналі до графи «Відомості про учнів». У шкільному класному жур­налі вчитель виставляє оцінки тільки семестрові і річні, а також робить запис рішення педагогіч­ної ради про переведення учня до наступного класу.

Учитель індивідуального на­вчання оформляє особову спра­ву на учня. В особовій справі за­писують дані про учня, виставля­ють річні оцінки, вкладають напра­влення учня до школи, копію свідоцтва про народження, психолого-педагогічні характеристики.

Ведення особових справ учителем контро­лює заступник директора з навча­льної роботи. Особові справи учнів індивідуального навчання зберігає секретар школи.

У щоденнику учень, якщо він може самостійно писати, записує домашні завдання. Якщо учень має тяжкі розлади рухів і писати не може, щоденник заповнює вчитель.

Відповідно до Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат України для дітей з вадами фізичного або розумово­го розвитку тривалість уроку для дітей з психофізичними вадами в під­готовчому класі — 30 хвилин, 1—2-му — 35 хвилин, 3-му — 10-му класах — 40 хвилин. На ко­жному уроці після 15—20 хвилин занять слід проводити п'ятихви­линну фізпаузу з використанням лікувально-коригувальних вправ.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

Навчання учнів з особливостями пси­хофізичного розвитку має відбуватися з урахуван­ням індивідуальних освітніх потреб.

Дітям з особливостями психофізичного розвитку притаманний нижчий рівень виучуваності, вони не спроможні на достатньому рівні виконувати контрольні завдання; їм потрібно значно більше часу для повторення і закріплення навчального матеріалу.

Користуючись індивідуальними навчальними програмами дити­на може досягти поставлених перед нею спе­цифічних навчальних цілей; виправити, наскільки це можливо, порушення в розвитку.

Не­обхідною умовою навчання дитини з особливос­тями психофізичного розвитку є ретельне і систематичне визначення відповідних освітніх цілей на основі адаптації та модифікації стандартного навчального плану, що забезпечує належне навчання.

Таким чином, розробка індивідуального навчального плану — основна умова успішного навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку.

Такий план складається колегіально: батьки, учень (якщо це можливо), вчитель початкової школи, педагоги-предметники (основної, старшої школи), завуч, психолог, у разі потреби — логопед, дефектолог, соціальний працівник. Це є ключовою вимогою.

Важливими завданнями в розробці індивідуального навчального плану є:

* адекватне оцінювання учнів,

* супроводження і моніторинг програм (масової чи спеціальної школи), на основі яких розробляється ІНП для дітей з різними освітніми потребами.

Вчитель зобов'язаний регулярно слідкувати за виконанням індивідуального навчального плану учнем та оцінювати, а також вно­сити до нього необхідні зміни.

Спочат­ку формулюються загальні цілі і завдання, а потім їх конкретизують в індивідуальні «техно­логічні» завдання кожного учня.

Складання індивідуального плану учня почи­нається з визначення сподівань на майбутнє і життєвих планів учня. Це сподівання самого уч­ня, його батьків, учителів. Плани на майбутнє обов'язково мають бути позитивними. Досить чітко сформульовані плани на майбутнє можуть значно допомогти у визначенні довготривалих цілей, таких, як орієнтація на майбутню про­фесію, успішна соціальна інтеграція та особисте життя. Для конкретного формулювання сподівань на майбутнє дитині, батькам, учителеві потрібно відповісти на такі запитання:

• Про що мріє дитина? Які її плани на май­бутнє?

• Які плани на майбутнє батьків дитини?

• Ким би Ви хотіли бачити учня після закінчення школи?

• Ким би Ви хотіли бачити його, коли він ста­не дорослим?

• Яким ви бачите щасливе і повноцінне жит­тя для дитини у майбутньому? Завдяки чому ди­тина може досягти такого життя?

• Що перешкоджає здійсненню таких планів у майбутньому? Як можна усунути ці перешкоди?

Наступною складовою індивідуального на­вчального плану є узагальнений результат прове­деного комплексного дослідження. Це короткий, сумарний звіт, певне резюме всіх видів досліджен­ня.

Наступним кроком у складанні індивідуаль­ного навчального плану є визначення довгост­рокових цілей — чого має досягти дитина за виз­начений строк навчання. Цей термін може бути різним, зазвичай обмежуються одним роком.

Перед складанням індивідуаль­ного плану роботи з учнем на на­вчальний рік учитель повинен ознайомитись із станом рухових функцій верхніх кінцівок дитини, зробити мовленнєве обстежен­ня та вивчити інтелектуальний роз­виток дитини. У процесі обстежень учитель звертає увагу на основні моменти навчальної діяльності учня: праце­здатність, активність, цілеспрямо­ваність, наявність або відсутність планових дій. Відмічає особливо­сті уваги, пам'яті. Під час обсте­ження пам'яті звертає увагу на стан нетривалої та тривалої пам'яті, перевагу механічної або логічної, стан зорової, слухової й моторної пам'яті. На основі отриманих да­них в учителя складаються уявлен­ня про інтелектуальний розвиток учня. В усіх випадках визначаються най­більш дефектні та найбільш збе­режені функціональні системи, і з опорою на останні вчитель будує навчальний процес.

Тільки після вивчення індиві­дуальних особливостей учня, на основі навчальної програми він складає план індивідуальної робо­ти на весь рік.

Остання сторінка індивідуаль­ного навчального плану присвячується особливостям моніторингу його виконання. Індивідуаль­ний навчальний план є робочим документом, який активно використовується у навчанні, тому необхідно систематично переглядати його виконання за певний час.

Якщо цілей і завдань, визначених в плані, досягнуто раніше від зазначеного строку, тоді треба розробити нові і внести їх у документ. Трапляється, що вони виявилися недосяжними, тоді потрібно відкоригувати або визначити реальніші. Якщо цього не зробити – зусилля вчителів будуть марними, а навчання дитини не принесе бажаних результатів

КОРЕКЦІЙНА

СПРЯМОВАНІСТЬ ІНДИВІДУ­АЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Зміст, форми та методи навчання і вихо­вання дітей з особливостями психофізично­го розвитку мають бути корекційно спрямо­ваними. Це означає, що кожна тема, яка вив­чається в школі, кожний метод і прийом, ви­користаний вчителем, мають сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, на­вичок, формуванню поведінки, а й виправлен­ню вад психофізичного розвитку (залежно від дефекту).

Учителеві необхідно узгоджувати педа­гогічні впливи з медичними і психологічни­ми; дотримуватись послідовності й наступ­ності в корекційно-виховній роботі, єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі і сім'ї.

Починаючи працювати з учнями, вчитель має враховувати індивідуальну структуру де­фекту кожної дитини та збе­режені можливості, тобто вивчити досвід ди­тини, її спрямованість, поведінку.

Для дітей з порушеннями розумового роз­витку характерними є органічні ушкодження кори головного мозку, внаслідок яких спос­терігається недостатня сформованість усіх складових психіки і передусім порушення пізнавальних процесів. Виявляється своєрідність у розвитку відчуттів, сприйман­ня, пам'яті, уяви, мовлення, уваги.

Найістотніша ознака розумової відста­лості— знижена здатність до узагальнень у процесі розв'язання інтелектуальних завдань. Педагогічна робота з цією категорією дітей спрямовується передусім на максимальне становлення загальних соціально-адаптацій­них можливостей, практичну підготовку до життєдіяльності у суспільстві, до самообслу­говування, спілкування, адекватної соціальної поведінки.

Особливості процесу навчання дітей з вадами інтелекту:

— повільність процесу навчання;

— простіший виклад матеріалу;

— повторюваність у навчанні;

— поглиблений індивідуальний та дифе­ренційований підходи;

— предметно-наочний та практичний ха­рактер навчання;

— опора на більш розвинені здібності ди­тини і подолання загальної недостатності її інтелектуальної сфери;

— спеціальна організація навчальної діяль­ності учнів, зокрема розвиток стимулів до на­вчання та пізнавальних інтересів.

Критерії оцінювання результативності корекційного впливу:

- якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

- виправлення вад і переведення скоригованої вади у позитивну можливість дитини.

Забезпечення охоронного режи­му педагогічного процесу

Дуже важливим моментом у роботі з таки­ми дітьми є забезпечення охоронного режи­му педагогічного процесу,щоб уникнути пе­ревантаження вразливої нервової системи дитини. Для забезпечення ефективності корекційно-педагогічної роботи важливо здійсню­вати індивідуальний підхід з урахуванням ре­ального рівня розвитку дитини.

Якщо дитина має важкі порушення ру­хової системи і рука її зовсім не підготовлена до письма, то рішен­ням педагогічної ради школи та­кого учня звільняють від оцінюван­ня письмових робіт і з ним про­водять усне вивчення грамоти та української мови. Паралельно з цим проводять вправи для підго­товки руки до письма.

Навчання письма можна почи­нати тільки після підготовки руки до письма, після розвитку диференційованої діяльності пальців. Тривалий час перед початком ро­боти з опанування рухів, потріб­них для письма, учень навчається контролю за роботою м'язів паль­ців, змикаючи кінчики нігтьових фаланг І, II, III пальців, почергово згинаючи та розгинаючи пальці, утримуючи олівець у повітрі. Далі починається робота зі стабілізації утримання олівця в пальцях, для чого підбирають максимально ви­гідне для функції положення кисті. В цей час учитель та батьки повин­ні приділити велику увагу розвит­кові дрібної моторики пальців рук. Для цього можна рекомендувати таким дітям перекладати предме­ти з однієї коробки в іншу, почи­наючи від яблук і закінчуючи го­рохом, ліпити з пластиліну, глини, а також роботу з мозаїкою.

У період навчання грамоти діти, які не можуть писати, можуть ви­конувати завдання на магнітній дошці. Ця робота допомагає вчи­телю перевіряти знання учнів, а учням — розвивати дрібну мото­рику кистей верхніх кінцівок.

Кожний урок повинен мати корекційний характер. Починати урок потрібно з психологічної під­готовки учня до роботи. Після цьо­го обов'язково проводять логопе­дичну гімнастику. Вчитель, який працює з хворим учнем, систематично консультується з логопедом щодо проведення ар­тикуляційної гімнастики.

Після 15—20 хвилин уроку проводять фізкультхвилинку, яка триває 5 хвилин. Для правильного прове­дення фізкультхвилинки потрібно радитись з учителем фізкультури.

Діти, які навчаються в домашніх умовах, мають тяжкі порушення рухового апарату. В основному це діти, прикуті до ліжка. Вони не мають можливості спілкуватися з однолітками та чужими доросли­ми людьми. Тому зв'язна мова цих дітей часто не розвинута, словни­ковий запас бідний. Ці моменти теж мусить врахувати вчитель під час складання індивідуального плану роботи.

ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ В УМОВАХ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Під час проведення занять необхідно ви­користовувати наочність, роздатковий матеріал, включаючи в урок ігрові моменти. Доцільно проводити серію корекційних вправ та ігор для роз­слаблення м'язів руки, ліктя, кис­ті, пальців, зняття спазмів.

Раціонально застосовувати різ­номанітні види мовної та розумо­вої діяльності: жива бесіда, гра, розповідь, малюнки, картини.

Застосування гри та ігрових моментів створює в дітей бадьо­рий робочий настрій, сприяє по­доланню труднощів, які виникають у них під час уроку.

Велике зна­чення з пі­знавальної точки зору мають дидактичні ігри. В процесі розв'язання різноманітних завдань в учнів розвиваються такі проце­си мислення як порівняння, ана­ліз, синтез.

Під час дидактичних ігор діти систематизують і закріплюють свої знання про різні ознаки предметів, встановлюють зв'язки між ними, просторові, часові та інші співвід­ношення. Учні засвоюють загальні поняття, збагачують словниковий запас. Дидактичні ігри допомагають розвинути увагу, зосередженість, волю дітей, чесність, правдивість.

Для гри на уроці слід відводити небагато часу, не більше 4—5 хви­лин, щоб, вона не втомлювала ди­тину. Використовують ігри й як за­сіб психологічної підготовки учнів до уроку, і як засіб відпочинку піс­ля напруженої праці. Тобто гра сприяє доцільності організації на­вчальної діяльності учнів.

Для проведення ігор учитель повинен підготувати необхідну кількість малюнків, таблиць, карток, різних іграшок, предметів тощо. Ці матеріали мають бути привабли­вими, гарними, чистими, старан­но виготовленими. Малюнки ма­ють бути естетичними, букви й цифри чіткими, геометричні фор­ми фігур точними.

Учні з задоволенням грають на уроці, і це допомагає їм міцніше засвоювати програмний матеріал.

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

Доведено, що вправи на розвиток дрібної моторики позитивно впливають на розвиток звуковимови та загальних інтелектуальних здібностей дитини.

Тож доцільно проводити пальчикову гімнастику, пропонувати дитині вправи з ліплення, шнурування та плетення, обведення, штрихування, малювання, письма, розфарбовування тощо.

Використовувати ігрові завдання: ігри з намистом, шнурками (втягати в дірочки шнурок, з‘єднувати з допомогою шнурка деталі предмета, зв‘язувати, в‘язати на 1 "бантик", на 2 "бантика"); складання паперу (оригамі); ігри з театром тіней; збірні іграшки; користування ножицями, голкою; горіховий масаж (волоський горіх чудово знімає стрес, позитивно впливає на точки, що сприяють розвитку мовної активності дітей та дрібної моторики).

КОНТРОЛЬ ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Контроль за організацією індивідуальною формою навчання здійснюється кожного місяця, семестра та за підсумками навчального року.Система роботи навчального закладу з питання організації індивідуальної форми навчання включає слідуючі складові:

ž Наявність нормативних документів;

ž План роботи на рік (Аналітичні матеріали, планування роботи щодо організації та контролю за організацією індивідуального навчання).

ž Накази про організацію індивідуальної форми навчання;

ž Ознайомлення працівників школи з нормативними документами, що регулюють організацію індивідуального навчання( нарада при директорі тощо);

ž Розгляд питання організації індивідуального навчання на засіданнях педагогічної ради, нарадах при директорові, засіданнях методичного об’єднання класних керівників тощо.

Пакет документів, які є підставою для організації індивідуального навчання учнів
за станом здоров’я.

Наявність:

· заяви батьків або осіб, які їх замінюють;

· наказу директора;

· погодження відділу освіти адміністрації району ;

· довідки, завірена печаткою лікарсько-консультативною комісією та печаткою лікувального закладу.

Пакет документів, які є підставою для організації індивідуального навчання учнів, які навчаються відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.10.2004 № 797( потребують корекції розумового або фізичного розвитку)

Наявність:

· заяви батьків або осіб, які їх замінюють,

· наказу директора,

· погодження управління освіти адміністрації району

· рекомендації обласної або районної психолого-медико-педагогічної комісії або посвідчення інваліда,довідки, завіреної печаткою лікарсько-консультативною комісією та печаткою лікувального закладу

· Документація щодо організації індивідуальної форми навчання

· Індивідуальні навчальні плани (згідно наказів що додаються)

· Журнали

· Розклад занять

· Індивідуальні програми

· Зошити

· Щоденник учня

· Календарні і поурочні плани

Перелік документів з організації індивідуального навчання, які повинні бути в навчальному закладі і перевіряється під інспектування працівниками відділу освіти:

1. Картотека та законодавчі, нормативно-правові, інструкційно-методичні документи.

2. Накази про зарахування учня (учениці) до школи, переведення із класу в клас.

3. Алфавітна книга.

4. Особова справа:

§ заява батьків або осіб, які їх замінюють ;

§ довідки ЛКК , або довідки лікувальної установи, в якій стаціонарно лікується хворий учень, або витяг з протоколу психолого-медико-педагогічної консультації;

§ копії посвідчень про інвалідність;

§ медичні карти;

§ копії свідоцтв про народження.

5. Погодження засновника чи уповноваженого ним органу про організацію індивідуального навчання.

6. Рішення спільного засідання ради та педагогічної ради школи.

7. Наказ по школі про організацію індивідуального навчання.

8. Тижневе навантаження педагогічних працівників.

9. Індивідуальний робочий навчальний план.

10. Календарні та поурочні плани вчителів.

11. Фактична мережа на поточний навчальний рік.

12. Матеріали контролю за якістю та результативністю індивідуального навчання:

* книги запису наслідків внутрішньо шкільного контролю;

* книги наказів з основної діяльності;

* книги протоколів засідань педагогічної ради та ради школи;

* матеріали нарад при директорі тощо.

13 Матеріали консультативно-методичної роботи з учителями, які навчають дітей на індивідуальній формі.

14 Матеріали роботи практичного психолога.

15 Журнали обліку індивідуальних занять з учнями.

16 Матеріали психолого-педагогічних спостережень за дитиною.

17 Матеріали роботи з батьками, діти яких навчаються на індивідуальній формі

.

Додаток 1

Директору

(назва ЗНЗ)

П.І.Б. заявника,

який(а) мешкає за адресою

телефон заявника

ЗАЯВА

Прошу організувати для мого сина (моєї дочки) П.І.Б. учня (учениці) ______ класу навчання за індивідуальною формою за станом здоров’я з по ____ з кількістю ____ годин . Навчальні заняття прошу організувати в школі в зв*язку з ----- За життя і здоров*я дитини під час дороги до школи і на зворотному шляху несу відповідальність.

До заяви додаю:

1) довідку ЛКК;

2) копію посвідчення дитини-інваліда, рекомендацію психолого-медико-педагогічної консультації (вибрати потрібне).

дата підпис

З Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 2.12.22 № 732, наказами Міністерства освіти і науки України від 05.02.23 № 61, від 15.1.24 № 797 та від 19.5.28 № 432 «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» ознайомлений.

Підпис

Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку

Діти з особливостями (порушеннями) психо фізичного розвитку мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зу мовлені вродженими чи набутими розладами.

Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей з:

● порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зни женим слухом);

● порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниже ним зором);

● порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

● мовленнєвими порушеннями;

● порушеннями опорно-рухового апарату;

● складною структурою порушень (розумо во відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

● емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.

Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

Травма хребта

Параплегія:спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у людини вражена ниж ня частина тіла й ноги, а також частина внут рішніх, тазових органів.

Тетряплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, внаслідок цього руки й ноги в людини повні стю або частково позбавлені чутливості та рух ливості.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Загальні рекомендації

Необхідність користуватися інвалідним віз ком — це, як не дивно, спосіб більш вільного пере сування (якщо немає технічних перешкод/бар'єрів). Водночас у наших умовах, коли практично всі будівлі, у тому числі й школи, не облаштовані пан дусами й ліфтами, людині на візку потрібна допо мога, щоб подолати численні бар'єри.

Якщо ви хочете допомоіти дитині на візку, за питайте в батьків або фахівців, що потрібно роби ти, і дійте чітко за інструкціями, особливо якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі інвалі ди, котрі пройшли спеціальні тренІнги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спор-' ту й завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а поміч никам потрібен інструктаж.

Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги,

Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Зазда легідь поцікавтесь, які можуть виникнути про блеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рі шення. Пам'ятайте: допоміжні засоби мають бу ти справними й під рукою. Подбайте аби там, де є бар'єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (наприклад, до книг чи наочних посіб ників).

Діти з порушенням зору

Загальні рекомендації

Намагайтеся надати інформацію в тому ви гляді, в якому її хотіла б отримати дитина, яка не бачить або бачить погано. Якщо у вас немає змоги перевести інформацію в потрібний фор мат (шрифт Брайля — рельєфно-крапкова си стема для письма й читання, крупний шрифт — 16—18 та більших кеглів, дискета, щоб прочита ти її за допомогою комп'ютера зі звуковою про грамою, аудіокасета), віддайте її в тому вигляді, в якому вона є: це однаково краще, зніж нічого.

Якщо ви збираєтеся читати вголос дитині, яка не бачить, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформа цію, якщо вас про це не попросять, і не замінюй те читання переказом.

Якщо ви перебуваєте з дитиною, яка не ба чить, у новому приміщенні, опишіть коротко це місце. Наприклад: «У центрі класу (аудиторії), приблизно за шість кроків від тебе, праворуч і ліворуч т~ряди парт, дошка-—попереду». Або: «Ліворуч-від дверей, при вході;— шафа». Зверніть _ увагу на наявність «небезпечних» предметів. Уни кайте розмитих визначень та описів, які, зазвичай, супроводжуються жестами, виразами на кшталт; «Склянка стоїть десь талі на столі, це біля те бе...». Намагайтеся бути точними: «Склянка по' середині столу», «Стілець праворуч від тебе».

Завжди називайте себе та Інших співрозмов ників, з також усіх присутніх, і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте оз вучувати свої'жести та написи. Намагайтеся пере дати словами те, що часто висловлюється мімі кою й жестами — не забувайте, що звичний жест «там.,.» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувай те щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порож нечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його.

Дізнайтеся, чи потрібно попереджати дити ну про перешкоди під час руху (сходи, двері то що). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте ії рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підій ти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спус каєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів.

За столом можна пояснити, що й де міститься на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 — шматок сиру, на 3 — са лат, на б — хліб».

Необхідно навчити школярів орієнтуватися в приміщенні школи (до моменту, допоки дити на не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, ії слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіокасеті); дати можливість використовувати звукозаписувальні прилади й комп'ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути оз вучено. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні схо динки, двері тощо),

Діти з порушеннями слуху

Деякі діти можуть чути, але сприймають ок ремі звуки спотворено. У цьому випадку говоріть трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхід ний рівень звучання. Іноді достатньо лише по низити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти.

Починаючи розмову, приверніть ії увагу. .Якщо її слух дозволяє, назвіть на ім'я, якщо ні — злег ка покладіть руку на плече або поплескайте — але не різко. Під час розмови дивіться на неї. Не затуляйте своє обличчя: дитина мас стежити за його виразом та вашим артикуляційним апара том. Говоріть чітко й рівно. Не потрібно занадто виділяти щось, надто гучно говорити, кричати, особливо на вухо. -Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати своє речення. Ви користовуйте жести.

Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромте ся про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попро сіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати. Але уникайте при цьому навіть натяку на поблажливість.

Якщо ви повідомляєте інформацію, яка мі стить номер, правило, формулу, технічний або інший складний термін, адресу — запишіть ЇЇ. У деяких випадках потрібно запитати, чи не бу де простіше листуватися. За такої форми спілку вання речення мають бути простими.

Не забувайте про середовище, що вас оточує. У великих чи людних приміщеннях складніше спілкуватися з людьми, які погано чують.

Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази на кшталт: «Доб ре, а тепер нам слід обговорити...».

Дуже часто глухі люди використовують мо ву жестів. Необхідність запросити перекладача залежить від ситуації та людей, які спілкуються. Участь перекладача дає змогу:

підвищити якість спілкування;

уникнути непорозумінь під час розмови;

економити час;

учасники розмови вільніше й повніше ви словлюють свої думки.

Кілька порад під час роботи з перекладачем.

Завдання перекладача — полегшити спілку вання. Під час розмови звертайтеся безпосередньо до співрозмовника, який не чує, а не до його перекла дача. Не кажіть: «Запитай у нього...», «Скажи їй...».

Керуючись своєю професійною етикою, пе рекладач має перекладати все, у тому числі й те, що не стосується вашої бесіди, наприклад, комен тарі та сторонні телефонні розмови, і вам не ба жано просити перекладача не робити цього.

Не всі люди, які погано чують, можуть чита ти по губах. Вам краще запитати про це під час першої зустрічі. Якщо дитина володіє цією на вичкою, потрібно знати кілька важливих правил:

● із десяти слів добре прочитуються лише три;

● дивитися в обличчя співрозмовникові й го ворити чітко та повільно, використовувати про сті фрази та уникати зайвих слів; не намагайтеся надмірно чітко вимовляти слова — це змінює ар тикуляцію й створює додаткові труднощі;

● використовувати вираз обличчя, жести, ру хи тіла, якщо хочете підкреслити чи прояснити зміст сказаного.

Діти з порушеннями мовлення

Загальні рекомендації

Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не виправляйте її.

Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення — показник низького рівня інтелекту, і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.

Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»).

Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, й не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах.

Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб — надрукувати, написати.

Діти із затримкою в розвитку

Синдром Дауна

Аутизм

Загальні рекомендації

Використовуйте доступне мовлення, висловлюйтесь точно та лаконічно. Якщо вам потрібно поясни ти щось складне, розподіліть інформацію на частини. Уникайте словесних штампів й образних ви словів, якщо ви не впевнені в тому, що дитина їх знає. Не використовуйте сарказму й натяків.

Викладаючи новий матеріал, розповідайте покроково. Надайте дитині можливість усвідо мити кожен етап після пояснення. Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації. Будьте готовими повторити кілька разів. Не зневірюйтесь, якщо вас із першого разу не зрозуміли.

Ставтеся до дітей із затримкою в розвитку так само, як і до їхніх однолітків, обговорюйте з ни ми ті ж самі теми.

Деякі діти із затримкою в розвитку прагнуть догодити співрозмовнику й кажуть те, що, як їм здається, хочуть від них почути. Тому, щоб досягти достовірної інформації, ставте запитання на тему, яка вас цікавить, кілька разів, перефразовуючи їх.

Діти з труднощами в навчанні

Відповідно можна спостерігати різні ознаки:

● проблеми зі сприйняттям тексту (дислексія: дитина не сприймає друкований текст і не здат на трансформувати його в слова; на дислексію страждають 5—10 % населення);

● порушення в опануванні письма (дисграфія);

● труднощі опанування правил орфографії (дисорфографія);

● неспроможність сприймати інформацію на слух (або зорово);

• прямолінійне, негнучке сприйняття.

Коли ви розумієте, що дитина не сприймає інформацію в певній формі, запропонуйте ін шу (не може читати — поясніть словами; якщо не сприймає на слух — запишіть тощо). Якщо вам складно виявити це — запитайте. Будьте відвер тими зі своїм співрозмовником.

Порушення уваги з гіперактивністю

Порушення уваги з гіперактивністю пов'язують із мозковою дисфункцією, яка спо стерігається досить часто (5—10 % усього насе лення).

Основні рекомендації щодо навчання дітей з порушенням уваги:

Розпорядок життя класу має бути з чіткими правилами, розкладом та добре сформульовани ми письмовими завданнями, написаними чітки ми літерами.

Краще, коли робоче місце для дитини з пору шенням уваги відведено за першою партою (по руч зі столом вчителя, але подалі від відволікаю чих факторів).

Вказівки мають бути короткими й чіткими, повторюйте їх кілька разів.

Розклад має складатися з урахуванням обме ження здатності дитини концентруватися та сприймати матеріал.

Усі завдання слід перевіряти.

Керування поведінкою — основа навчання. Обговорення поведінки з дитиною в поєднанні з іншими педагогічними методами дає позитив ні результати.

Заохочуйте дітей з порушенням уваги, оскіль ки самооцінка має для них величезне значення. Відзначайте успішні приклади доречних дій та виконання навчальних завдань. Попросіть ді тей вести щоденник, в якому вони записуватимуть події, що допомогли їм відчути себе впевненіше.

Діти з порушенням психічної діяльності

Найбільш поширені психічні захво рювання-маніакально-депресивний психоз та шизофренія.

Маніакально-депресивний психоз — періо дичні зміни настрою (від сильного збудження й ейфорії до пасивності та пригніченості).

Шизофренія — це загальна назва групи пси хозів, за яких стан характеризується аномальним мисленням, поведінкою та емоціями.

Поведінка, ступінь розладу психіки таких лю дей може сильно варіюватися, залежно від фор ми, характеру перебігу та індивідуальних особ ливостей особистості. Тому неможливо описа ти «типову поведінку шизофреніка», окреслити остаточний перелік симптомів. Важливо знати, що хронічне психічне захворювання завжди ви являється хвилями: загострення — це наростан ня, або «атака» хвороби, а ремісія — сприятли вий період, коли лише незначні коливання стану й певні дивні вчинки відрізняють хвору людину від здорової.

Психічні порушення— не те ж саме, що за тримка в розвитку. Люди з психічними розладами.можуть відчувати емоційні розлади або збен теження, які ускладнюють їм життя. У них мо же бути свій особливий, мінливий погляд на світ.

Не слід думати, що люди з психічними пору шеннями обов'язково потребують додаткової до помоги й специфічного ставлення до них.

Ставтеся до осіб із психічними порушеннями як до особистостей. Не варто робити передчасні висновки на основі досвіду спілкування з інши ми людьми з такою самою формою інвалідності. Не варто думати, що люди з психічними порушен нями більше за інших схильні до насильства. Це міф. Як і те, що люди з психічними порушення ми мають проблеми в розумінні, або вони нижчі за рівнем інтелекту, ніж більшість людей.

Побутує помилкова думка й про те, що лю ди з психічними порушеннями не здатні працю вати й вчитися. Вони можуть виконувати багато обов'язків, які потребують певних навичок і здіб ностей.

Не думайте, що люди з психічними порушен нями не знають, що для них добре, а що — по гано.

Якщо людина з психічними порушеннями за смучена або відчуває стрес, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, аби допомогти їй. Можли во, потрібно буде зв'язатися з кимсь із її близьких (батьками, якщо йдеться про дитину).

Епілепсія

Епілепсія — це наслідок порушення централь ної нервової системи, причини якого остаточно не з'ясовані. Інколи епілепсія передається спад ково, а також може бути спричинена травмою го лови. Практично в кожній школі можуть бути ді ти, в яких стаються епілептичш напади. Це трап ляється в однієї дитини із сотні.

Діти з гіперкінезами (спастикою)

Гіперкінези — мимовільні рухи тіла або кінці вок, які властиві людям із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) і можуть виникати також у лю дей з пошкодженням спинного мозку.

Якщо ви бачите людину з гіперкінезами, не слід відверто звертати увагу на її рухи. Під час розмови не відволікайтеся на мимовільні рухи, оскільки можете пропустити щось важливе.

Пропонуйте допомогу, не привертаючи загаль ної уваги.

Не бійтеся суперечити людині з гіперкінеза ми, побоюючись змусити її хвилюватися. Пози ція «тільки не хвилюйся» призведе до втрати ча су. Спокійно висловлюйте свої аргументи, навіть коли бачите, що ваш співрозмовник нервує.

Переконайтеся, що людина може дістати не-_ обхідні предмети й використати обладнання, на приклад, телефон тощо.

Розмовляючи з людиною маленького зросту, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші облич чя були на одному рівні—можна сісти на стілець, нахилитися тощо.

Захворювання внутрішніх органів

Хвороби серця

Більшість хвороб серця в дітей проявляються вже при народженні.

У таких дітей можуть спостерігатися усклад нене дихання, блакитний відтінок шкіри, вони мо жуть повільно рости, набирати зайву вагу. Вони часто відчувають втому чи слабкість.

Діти із захворюванням серця менш витривалі, ніж їхні однолітки, і це варто враховувати вчите лям під час планування навчального навантажен ня. Однокласникам потрібно пояснити проблеми, з якими стикаються такі діти.

ВІЛ-інфіковані люди

У людей, які Інфіковані вірусом імунодефі циту, уражена імунна система, тому їхньому ор ганізму важче долати інфекції. Із приводу СШДу й осіб, які інфіковані вірусом, у суспільстві побу тує чимало упереджень і побоювань, які усклад нюють життя цим людям. Не бійтеся заразитися вірусом від доторку. Якщо ви ставитесь до ВІЛ-інфікованої людини без упереджень, дайте їй зро зуміти, що ви приймаєте й цінуєте її.

У спілкуванні з людиною, інфікованою ВІЛ, намагайтеся уникати висловів «ВІЛ-інфікова ний», «хворий на СНІД», які акцентують ува гу на Інфекції або захворюванні. У світі вжива ють терміни «ВІЛ-позитивні» (тобто люди, які отримали позитивний результат аналізу на ВІЛ-інфекцію), «люди, які живуть із ВІЛ/СНІДом» або «люди з ВІЛ/СНІДом». Фраза «люди, ура жені епідемією СНІДу» використовується сто совно як до ВІЛ-позитивних, так і до близьких людей, незалежно від ВІЛ-статусу.

Не забувайте, що ВІЛ-інфікована людина мо же дуже легко заразитися будь-якою інфекцією, тому коли ви або хтось із вашої групи захворіли навіть на нежить, то маєте обов'язково попереди ти про це, не наражаючи ЇЇ на небезпеку.

Формування позитивного ставлення до дітей з особливими потребами

У своїх групах вихователі мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти фор муванню дружніх дитячих колективів. Усі діти, незалежно від стану їхнього здоров'я, статі, ра си, походження та інших чинників, повинні ма ти однакові права й можливості. Зважаючи на це, важливо зосередити увагу на забезпеченні рівних можливостей усім дітям у групі. Також необхід но, щоб усі діти відчували себе повноправними та цінними членами колективу. Це почуття належ ності надзвичайно важливе.

Сприяння соціальній взаємодії та дружбі дітей з особливими потребами та їхніх однолітків

Кожна людина впродовж свого життя нала годжує найрізноманітніші соціальні стосунки, оскільки вони є невід'ємною складовою нашого буття. Більшість дітей налагоджує дружні сто сунки з ровесниками природним шляхом. Однак деяким дітям, зокрема, з особливостями психо фізичного розвитку, доводиться в цьому допо магати (шляхом створення відповідних можли востей). Діти легше вступають у нормальні со ціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що вихователі постійно мають створювати ситуа ції' для розвитку позитивних соціальних взаємин вихованців. Завдяки контактам із друзями діти розвива ються емоційно та соціально, вони вчаться жити в злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття потрібності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів.

Рекомендації

Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся силу вати дітей до дружби, оскільки такі взаємини ма ють розвиватися природно. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягай те на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та учнів із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніхідею, що дітям з особливими потребами необхід но допомагати, не ідею, що слід налагоджува ти рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.

Учіть дітей з повагою ставитися до това ришів і додержуватися норм поведінки під час взаємодії. Наприклад, комусь можуть бути непри ємні часті торкання. Інколи діти можуть ставити ся до товаришів з особливими потребами як до ве ликих ляльок або домашніх тварин- Слід вчити дітей поважати гідність однокласників з особли вими потребами.

Демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь , помічник вихователя в групі ставитимуться до всіх дітей з пова гою, вихованці діятимуть аналогічно. Якщо ж вони ба читимуть грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, ймовірно, що во ни наслідуватимуть це під час взаємодії з одноліт ками- Вчинки говорять більше за слова. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.

Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємного обміну послугами. Діти мають зро зуміти, що у всіх людей є певні таланти, що всі можуть бути корисні один одному. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й на давати її іншим.

Дайте дітям зрозуміти, що допомога має бу ти доречною. Вчителі та вихователі інклюзивних класів часто стикаються з проблемою, коли діти з типовим розвитком намагаються все робити замість своїх товаришів з особливими потребами, їхнє бажання зрозуміле, але така надмірна допомога може призвести до нездорової залежності та нерівності в партнерських стосунках. Високі очікування щодо дітей з особливими потребами сприяють рівним стосункам і взаємній по вазі дітей. Необхідно уважно стежити за поведінкою та сигналами дітей з особливими потребами. У багатьох випадках вони не потребують допомоги своїх товаришів або навіть не бажають її.

Вчіть дітей співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей доб ре розуміє, що є справедливим, а що ні. Вихователі не повинні говорити вихованцям, що ді тей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані на жалості, не можуть бути рівними. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, яки ми вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню рівноправних дружніх стосунків

Кiлькiсть переглядiв: 15606